відкуповувати
ВІДКУПО́ВУВАТИ, ую, уєш і ВІДКУПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДКУПИ́ТИ, уплю́, у́пиш; мн. відку́плять; док., перех.
1. Перекуповувати в когось щось раніше ним придбане.
Коли ще жила [пані] в містечку, мати Гінди відкуповувала в неї не раз стару одежу (Кобр., Вибр., 1954, 73);
Валентин Модестович відкупив у нього грамофон (Шовк., Інженери, 1956, 158);
// Забирати за плату щось своє назад.
Він ніс у пазусі 50 ринських,.. а в голові готовий план — відкупити хоч [частину].. своєї батьківщини (Фр., І, 1955, 96).
2. За певну плату звільняти когось від якої-небудь повинності, обов’язку тощо.
Лаврін тільки стискував кулаки: — Хабара дав глитай, відкупив свого сина! (Донч., ІII, 1956, 113);
// заст. За певну плату звільняти кого-небудь від кріпацтва.
Дівчину, просту кріпачку, я візьму за руку. Відкупивши її в пана, віддам у науку (Тич., I, 1957, 213).
Значення в інших словниках
- відкуповувати — відкупо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відкуповувати — -ую, -уєш і відкупляти, -яю, -яєш, недок., відкупити, -уплю, -упиш; мн. відкуплять; док., перех. 1》 Перекуповувати в когось щось раніше ним придбане. 2》 За певну плату звільняти когось від якої-небудь повинності, обов'язку тощо. || заст. За певну плату звільняти кого-небудь від кріпацтва. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відкуповувати — ВІДКУПО́ВУВАТИ, ую, уєш, розм. ВІДКУПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ВІДКУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДКУПИ́ТИ, уплю́, у́пиш; мн. відку́плять; док., кого, що. 1. Перекуповувати в когось щось раніше ним придбане. Словник української мови у 20 томах
- відкуповувати — КУПУВА́ТИ (діставати щось за гроші), КУПЛЯ́ТИ розм., НАБУВА́ТИ розм., ОКУПА́ТИ діал.; НАКУПО́ВУВАТИ, НАКУПЛЯ́ТИ розм. (щось одне у великій кількості або багато різних предметів); СКУПО́ВУВАТИ, СКУПА́ТИ, СКУПЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови