відкуповуватися
ВІДКУПО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся і ВІДКУПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВІДКУПИ́ТИСЯ, уплю́ся, у́пишся; мн. відку́пляться; док.
1. За певну плату звільнятися від якоїсь повинності, обов’язку тощо.
Хто не оженився, тому в’яжуть жінки колодку, а він одкуповується (Номис, 1864, № 7796);
— Доведеться відкуплятися грішми, хлопче (Чаб., Балкан. весна, 1960, 303);
Може, ще він не відкупився від некрутчини (Кв.-Осн., II, 1956, 67);
// заст. Одержувати волю шляхом викупу.
Вона й стала тоді ніби пильніш на нас дивитись, да й каже.., що в того-то да ще в другого пана парубки одкуплялись, то по півтисячі за себе положили (Вовчок, І, 1955, 75);
Сповіщали, що Синан-паша бере в полон тільки тих, хто не мав за що відкупитися (Ле, Наливайко, 1957, 195).
2. перен. Виходити зі скрутного становища ціною втрати чого-небудь.
Польське військо відходило, радіючи, що так дешево відкупилося (Кач., II, 1958, 424).
3. тільки недок. Пас. до відкупо́вувати, відкупля́ти 1.
Значення в інших словниках
- відкуповуватися — відкупо́вуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відкуповуватися — -уюся, -уєшся і відкуплятися, -яюся, -яєшся, недок., відкупитися, -уплюся, -упишся; мн. відкупляться; док. 1》 За певну плату звільнятися від якоїсь повинності, обов'язку тощо. || заст. Одержувати волю через викуп. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відкуповуватися — ВІДКУПО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, розм. ВІДКУПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і рідко ВІДКУПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДКУПИ́ТИСЯ, уплю́ся, у́пишся; мн. відку́пляться; док. 1. За певну плату звільнятися від якоїсь повинності, обов'язку і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- відкуповуватися — Відкуповуватися, -вуюся, -єшся гл. = відкуплятися. Словник української мови Грінченка