відкуповуватися

ВІДКУПО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, розм. ВІДКУПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і рідко ВІДКУПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДКУПИ́ТИСЯ, уплю́ся, у́пишся; мн. відку́пляться; док.

1. За певну плату звільнятися від якоїсь повинності, обов'язку і т. ін.

Хто не оженився, тому в'яжуть жінки колодку, а він одкуповується (Номис);

Проминули ті часи, як громада жила зовсім своїм життям, сама собі правилася і судилася, відкупалася від князів тільки даниною (М. Грушевський);

– Доведеться відкуплятися грішми, хлопче (М. Чабанівський);

Вожді й князі ховалися від готських дружин у найглухіших лісах, одкупались од них сріблом, і золотом, і худобою, й робами (І. Білик);

Може, ще він не відкупився від некрутчини (Г. Квітка-Основ'яненко);

// заст. Одержувати волю шляхом викупу.

Вона й стала тоді ніби пильніш на нас дивитись, да й каже.., що в того-то да ще в другого пана парубки одкуплялись, то по півтисячі за себе положили (Марко Вовчок);

Сповіщали, що Синан-паша бере в полон тільки тих, хто не мав за що відкупитися (Іван Ле).

2. перен. Виходити зі скрутного становища ціною втрати чого-небудь.

Польське військо відходило, радіючи, що так дешево відкупилося (Я. Качура);

Вони їдуть в запілля, геть з цього пекла туди, де немає війни, і при всьому тому вони не дизертири – вони тільки щасливі, бо відкупилися від смерті й од війни своєю кров'ю, своїми руками чи ногами (І. Багряний).

3. тільки недок. Пас. до відкупо́вувати, відкупля́ти, відкупа́ти² 1, 3.

Земля може відкуповуватися власником (з мови документів);

Воно-то й правда, що милостинею та молитвами гріхи людські відкупляються (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо).