1. Словник української мови в 11 томах

відкупник

ВІДКУПНИ́К, а, ч., іст. Той, хто одержував право (за гроші) стягати державні податки з населення.

Податки на сіль і вино були продані відкупникам на кілька років вперед (Нова іст., 1956, 55).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відкупник — відку́пни́к іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
  2. відкупник — -а, ч., іст. Той, хто одержував право (за гроші) стягати державні податки з населення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відкупник — ВІДКУ́ПНИК, а, ч., іст. Той, хто одержував право (за гроші) стягати державні податки з населення. Податки на сіль і вино були продані відкупникам на кілька років уперед (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. відкупник — див. хабарник Словник синонімів Вусика