1. Орфографічний словник української мови

відкупник

відку́пни́к

іменник чоловічого роду, істота

іст.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відкупник — -а, ч., іст. Той, хто одержував право (за гроші) стягати державні податки з населення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. відкупник — ВІДКУ́ПНИК, а, ч., іст. Той, хто одержував право (за гроші) стягати державні податки з населення. Податки на сіль і вино були продані відкупникам на кілька років уперед (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. відкупник — див. хабарник Словник синонімів Вусика
  4. відкупник — ВІДКУПНИ́К, а, ч., іст. Той, хто одержував право (за гроші) стягати державні податки з населення. Податки на сіль і вино були продані відкупникам на кілька років вперед (Нова іст., 1956, 55). Словник української мови в 11 томах