відкупник
відку́пник
-а, ч., іст.
Той, хто одержував право (за гроші) стягати державні податки з населення.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відкупник — відку́пни́к іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
- відкупник — ВІДКУ́ПНИК, а, ч., іст. Той, хто одержував право (за гроші) стягати державні податки з населення. Податки на сіль і вино були продані відкупникам на кілька років уперед (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
- відкупник — див. хабарник Словник синонімів Вусика
- відкупник — ВІДКУПНИ́К, а, ч., іст. Той, хто одержував право (за гроші) стягати державні податки з населення. Податки на сіль і вино були продані відкупникам на кілька років вперед (Нова іст., 1956, 55). Словник української мови в 11 томах