1. Словник української мови у 20 томах

відкупник

ВІДКУ́ПНИК, а, ч., іст.

Той, хто одержував право (за гроші) стягати державні податки з населення.

Податки на сіль і вино були продані відкупникам на кілька років уперед (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відкупник — відку́пни́к іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
  2. відкупник — -а, ч., іст. Той, хто одержував право (за гроші) стягати державні податки з населення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відкупник — див. хабарник Словник синонімів Вусика
  4. відкупник — ВІДКУПНИ́К, а, ч., іст. Той, хто одержував право (за гроші) стягати державні податки з населення. Податки на сіль і вино були продані відкупникам на кілька років вперед (Нова іст., 1956, 55). Словник української мови в 11 томах