Значення в інших словниках
-
відкупник —
відку́пни́к іменник чоловічого роду, істота іст.
Орфографічний словник української мови
-
відкупник —
-а, ч., іст. Той, хто одержував право (за гроші) стягати державні податки з населення.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
відкупник —
ВІДКУ́ПНИК, а, ч., іст. Той, хто одержував право (за гроші) стягати державні податки з населення. Податки на сіль і вино були продані відкупникам на кілька років уперед (з навч. літ.).
Словник української мови у 20 томах
-
відкупник —
ВІДКУПНИ́К, а, ч., іст. Той, хто одержував право (за гроші) стягати державні податки з населення. Податки на сіль і вино були продані відкупникам на кілька років вперед (Нова іст., 1956, 55).
Словник української мови в 11 томах