відлежуватися
ВІДЛЕ́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДЛЕ́ЖАТИСЯ, жуся, жишся, док.
1. Лежачи, відновлювати сили після хвороби, поранення, втоми і т. ін.; відпочивати.
Лейтенанта Сагайду контузило на Тисі, і він зараз теж відлежувався десь у госпіталі (О. Гончар);
Коли вже закінчуються восени польові роботи, Хівря всю зиму одлежується (Микита Чернявський);
Інколи після репетиції, не кажучи вже про концерти, він падав знесилений, щоб відлежатись, віддихатись (Л. Дмитерко).
2. перен. Уникати якоїсь роботи, обов'язку; нічого не робити.
Олена підійшла до печі, щоб розпочати свій звичайний трудовий день, .. щоб на неї не нарікали люди, що коли вона головиха, то можна й відлежуватися (Григорій Тютюнник);
// Переховуватися, уникаючи якоїсь небезпеки.
Вдень ми, як звірина степова, відлежуємося по бур'янах, по колючих лісосмугах (О. Гончар).
3. Пролежавши певний час, набувати якихось властивостей, якостей.
Берете яблука, добре їх промиваєте і ріжете на великі частки. Далі даєте яблукам відлежатися доти, доки вони не почнуть темніти (з наук.-попул. літ.);
* Образно. Їхній власний винахід – запатентований, блукає десь по довгих канцеляріях, відлежується в пузатих теках (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)