відлежувати
ВІДЛЕ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЛЕ́ЖАТИ, жу, жиш, док., що.
1. також без дод. Лежати протягом певного часу, лікуючи якусь хворобу, рану і т. ін.
Довелося тоді старому Кухті класти на віз ще один клунок ячменю, а Северкові – тиждень відлежувати на печі в гарячці (А. Іщук);
Бився [Погиба] з денікінцями і червоними, відлежував тиф у хуторян (М. Стельмах).
2. тільки док. Лежачи довго, незручно, викликати оніміння, ушкодження і т. ін. частини тіла.
– Раніше, дівко, не могла прийти, чи, може, ноги на печі відлежала? (М. Стельмах);
Одлежавши боки, Глоба підсів до віконця (Г. Колісник).
Словник української мови (СУМ-20)