1. Словник української мови у 20 томах

відлежувати

ВІДЛЕ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЛЕ́ЖАТИ, жу, жиш, док., що.

1. також без дод. Лежати протягом певного часу, лікуючи якусь хворобу, рану і т. ін.

Довелося тоді старому Кухті класти на віз ще один клунок ячменю, а Северкові – тиждень відлежувати на печі в гарячці (А. Іщук);

Бився [Погиба] з денікінцями і червоними, відлежував тиф у хуторян (М. Стельмах).

2. тільки док. Лежачи довго, незручно, викликати оніміння, ушкодження і т. ін. частини тіла.

– Раніше, дівко, не могла прийти, чи, може, ноги на печі відлежала? (М. Стельмах);

Одлежавши боки, Глоба підсів до віконця (Г. Колісник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відлежувати — відле́жувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відлежувати — -ую, -уєш, недок., відлежати, -жу, -жиш, док., перех. 1》 також без додатка. Лежати протягом певного часу, лікуючи якусь хворобу, рану і т. ін. 2》 тільки док. Лежачи довго й незручно, викликати оніміння частини тіла. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відлежувати — див. лежати Словник синонімів Вусика
  4. відлежувати — ВІДЛЕ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЛЕ́ЖАТИ, жу, жиш, док., перех. 1. також без додатка. Лежати протягом певного часу, лікуючи якусь хворобу, рану і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  5. відлежувати — Відлежувати, -жую, -єш сов. в. відлежати, -жу, -жиш, гл. Пролеживать, пролежать, лежать извѣстное время. Словник української мови Грінченка