відлежувати
ВІДЛЕ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЛЕ́ЖАТИ, жу, жиш, док., перех.
1. також без додатка. Лежати протягом певного часу, лікуючи якусь хворобу, рану і т. ін.
Бився [Погиба] з денікінцями і червоними, відлежував тиф у хуторян (Стельмах, II, 1962, 50);
Довелося тоді старому Кухті класти на віз ще один клунок ячменю, а Северкові — тиждень відлежувати на печі в гарячці (Іщук, Вербівчани, 1961, 8).
2. тільки док. Лежачи довго й незручно, викликати оніміння, пошкодження частини тіла.
— Раніше, дівко, не могла прийти, чи, може, ноги на печі відлежала? (Стельмах, Хліб.., 1959, 152).
Словник української мови (СУМ-11)