відлетілий
ВІДЛЕТІ́ЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до відлеті́ти.
Тим часом Грицько-боярин стежив за від'їжджаючим Зарембою, наче лис за відлетілою качкою (Юліан Опільський);
До старечого серця немов тихо діткнулось далеким подувом давно відлетіле власне дитинство (Н. Королева);
У носі і в горлі лоскоче духом вербового пуху, недавно одлетілим дощем і ще чимось таким, чого й не можна назвати (Є. Гуцало);
* Образно. На судні почувалась його, Ягничева, відсутність. Ні-ні та й озивався тут його відлетілий дух, озивавсь навіть зараз, коли цей чародій парусів, вірний наставник десь там назавше зник, розчинився в морях кураївської кушпели.
Словник української мови (СУМ-20)