1. Словник української мови у 20 томах

відлетілий

ВІДЛЕТІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до відлеті́ти.

Тим часом Грицько-боярин стежив за від'їжджаючим Зарембою, наче лис за відлетілою качкою (Юліан Опільський);

До старечого серця немов тихо діткнулось далеким подувом давно відлетіле власне дитинство (Н. Королева);

У носі і в горлі лоскоче духом вербового пуху, недавно одлетілим дощем і ще чимось таким, чого й не можна назвати (Є. Гуцало);

* Образно. На судні почувалась його, Ягничева, відсутність. Ні-ні та й озивався тут його відлетілий дух, озивавсь навіть зараз, коли цей чародій парусів, вірний наставник десь там назавше зник, розчинився в морях кураївської кушпели.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відлетілий — відлеті́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. відлетілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до відлетіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відлетілий — ВІДЛЕТІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до відлеті́ти. Тим часом Грицько-боярин стежив за від’їжджаючим Зарембою, наче лис за відлетілою качкою (Оп., Іду.., 1958, 605). Словник української мови в 11 томах