відлога

ВІДЛО́ГА, и, ж.

1. Відкидна частина верхнього одягу, яка використовується для захисту голови в негоду; каптур (у 1 знач.), капюшон.

Надінь ти, Петре, свій жупан, А на жупан з відлогою свитину (П. Гулак-Артемовський);

Від швидкого руху відлога спала з її голови, плащ скотився з плечей (Л. Старицька-Черняхівська);

Юрась .. натяг на голову відлогу плаща-дощовика й пірнув у темряву (С. Чорнобривець).

2. Те саме, що вило́га.

Чемліт шиється з тонкого фабричного сукна білого кольору, з коміром та відлогами на рукавах (О. Воропай).

Значення в інших словниках

1. відлога — відло́га іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. відлога — Каптур.  Словник синонімів Караванського
3. відлога — -и, ж. Частина верхнього одягу для захисту голови в негоду; коли немає потреби, її відкидають за спину; каптур.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відлога — ВІДЛО́ГА (частина верхнього одягу для захисту голови в негоду), КА́ПТУ́Р, КАПЮШО́Н рідше, ЗАТУ́ЛА діал., КО́БА діал., КО́БКА діал. Одкинув відлогу з голови й.. звів очі на другого (С.  Словник синонімів української мови
5. відлога — Відло́га, -ги, -зі; -ло́ги, -ло́г  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. відлога — ВІДЛО́ГА, и, ж. Частина верхнього одягу для захисту голови в негоду; коли немає потреби, її відкидають за спину; каптур. Надінь ти, Петре, свій жупан, А на жупан з відлогою свитину (Г.-Арт., Байки.., 1958, 138); Юрась..  Словник української мови в 11 томах
7. відлога — Відлога, -ги ж. Капюшонъ (въ верхней одеждѣ). Чуб. VI. 419.  Словник української мови Грінченка