відлуплений

ВІДЛУ́ПЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до відлупи́ти.

Славко совісно береться гризти шматочок одлупленої з “діда” [дуба] кори (С. Васильченко);

Відлуплений за брехню батьком, він ще довго пам'ятав цей урок (із журн.).

Словник української мови (СУМ-20)