відлупцювати

ВІДЛУПЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., кого, розм.

Побити когось.

Вона нагадає йому його жінку й отут при людях .. відлупцює його (М. Коцюбинський);

[Сергій:] Я .. розказував, як ти мене вчив рибу ловити і раз відлупцював (О. Корнійчук);

– Я вітчима свого одлупцював (Григорій Тютюнник);

– Ну, гляди, Тимошако, підведеш, – одлупцюю при всіх (Микита Чернявський);

– Будеш водитися з тим комбайнером – їй-богу, відлупцюю! (І. Драч).

Значення в інших словниках

1. відлупцювати — відлупцюва́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. відлупцювати — -юю, -юєш, док., перех., розм. Сильно побити когось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відлупцювати — див. побити  Словник синонімів Вусика
4. відлупцювати — ПОБИ́ТИ кого (ударами завдати болю, пошкоджень тіла), НАБИ́ТИ, ОББИ́ТИ кому що, рідше, ВСИ́ПАТИ кому, розм., НАСИ́ПАТИ кому, розм., НАДАВА́ТИ кому, розм., НАКЛА́СТИ кому, розм., НАКЛЕПА́ТИ кому що, розм., ВІДДУБА́СИТИ розм., НАДУБА́СИТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. відлупцювати — ВІДЛУПЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., перех., розм. Сильно побити когось. Вона нагадає йому його жінку й отут при людях.. відлупцює його (Коцюб., І, 1955, 384); [Сергій:] Я.. розказував, як ти мене вчив рибу ловити і раз відлупцював (Корн., II, 1955, 27).  Словник української мови в 11 томах