відлік

ВІ́ДЛІК, у, ч.

Дія за знач. відлі́чувати і відлічи́ти.

Ритм життя визначається тут змінами пір року, погодою, стихіями, відлік часу ведеться від однієї події до другої! (П. Загребельний);

Відлік часу йде на хвилини: їх Лавочкіну дано лиш п'ятнадцять (А. Михайленко);

На відліку “п'ять” Гончаренко вже не зводив з хрестика очей (А. Кокотюха);

Шістдесятництво є філософським феноменом і своєрідним відліком часу інтелектуальної історії України (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. відлік — ві́длік іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. відлік — -у, ч. Дія за знач. відлічити. Точка відліку — про те, з чого починають фіксувати, вивчати, запам'ятовувати і т. ін. що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відлік — ВІ́ДЛІК, у, ч. Дія за знач. відлічи́ти. Відповідний відлік покажчика лінійки на дузі сектора [секстана] покаже висоту світила над горизонтом в момент спостереження (Астр., 1956, 41).  Словник української мови в 11 томах