1. Словник української мови у 20 томах

відлік

ВІ́ДЛІК, у, ч.

Дія за знач. відлі́чувати і відлічи́ти.

Ритм життя визначається тут змінами пір року, погодою, стихіями, відлік часу ведеться від однієї події до другої! (П. Загребельний);

Відлік часу йде на хвилини: їх Лавочкіну дано лиш п'ятнадцять (А. Михайленко);

На відліку “п'ять” Гончаренко вже не зводив з хрестика очей (А. Кокотюха);

Шістдесятництво є філософським феноменом і своєрідним відліком часу інтелектуальної історії України (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відлік — ві́длік іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. відлік — -у, ч. Дія за знач. відлічити. Точка відліку — про те, з чого починають фіксувати, вивчати, запам'ятовувати і т. ін. що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відлік — ВІ́ДЛІК, у, ч. Дія за знач. відлічи́ти. Відповідний відлік покажчика лінійки на дузі сектора [секстана] покаже висоту світила над горизонтом в момент спостереження (Астр., 1956, 41). Словник української мови в 11 томах