відліплювати

ВІДЛІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЛІПИ́ТИ, іплю́, і́пиш; мн. відлі́плять; док.

1. що. Відокремлювати, відривати щось приліплене або прилипле; відклеювати.

Після концерту танцюристки відліплювали довгі накладні вії, змивали макіяж і весело обговорювали свій виступ (з газ.);

Вона [Соломія] роздерла пазуху, одліпила скривавлену сорочку (М. Коцюбинський).

2. кого, що, перен. Від'єднувати, роз'єднувати кого-, що-небудь.

Я відчув, як непросто їй мене кликати, відривати, відліплювати од мене самого й повертати обличчям до цілого світу (В. Коротич);

Врешті відліплюю себе від зупинки і сідаю в автобус (із журн.).

Значення в інших словниках

1. відліплювати — відлі́плювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відліплювати — -юю, -юєш, недок., відліпити, -іплю, -іпиш; мн. відліплять; док., перех. Відокремлювати, відривати щось приліплене або прилипле; відклеювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відліплювати — ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (роз'єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДРИВА́ТИ, УРИВА́ТИ (ВРИВА́ТИ), ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи); ВІДКО́ЛЮВАТИ (ударяючи, колючи); ВІДКОЛУ́ПУВАТИ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИ (колупаючи); ВІДШАРО́ВУВАТИ (шар від шару)...  Словник синонімів української мови
4. відліплювати — ВІДЛІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЛІПИ́ТИ, іплю́, і́пиш; мн. відлі́плять; док., перех. Відокремлювати, відривати щось приліплене або прилипле; відклеювати. Вона роздерла пазуху, одліпила скривавлену сорочку (Коцюб., І, 1955, 357).  Словник української мови в 11 томах
5. відліплювати — Відліплювати, -люю, -єш сов. в. відліпити, -плю, -пиш, гл. Отлѣпливать, отлѣпить.  Словник української мови Грінченка