відліплювати

ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (роз'єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДРИВА́ТИ, УРИВА́ТИ (ВРИВА́ТИ), ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи); ВІДКО́ЛЮВАТИ (ударяючи, колючи); ВІДКОЛУ́ПУВАТИ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИ (колупаючи); ВІДШАРО́ВУВАТИ (шар від шару); ВІДКЛЕ́ЮВАТИ, ВІДЛІ́ПЛЮВАТИ (про приклеєне). — Док.: відокре́мити, відділи́ти, відірва́ти, урва́ти, увірва́ти (ввірва́ти), відлама́ти, ущипну́ти (вщипну́ти) (щипаючи) відколо́ти, відколупа́ти, відлупи́ти, відшарува́ти, відкле́їти, відліпи́ти. Судака чистять, обережно відокремлюють ножем верхній плавень і зябра (з популярної літератури); Висипав її (картоплю) в миску, налив олії, відділив собі три картоплини (М. Зарудний); Раз за разом гатить він дзюбаком у іловату опоку і відриває від неї кусні лепу (І. Франко); Потім (матроси) почали кайлом відламувати шматки вугілля (З. Тулуб); Відколювати зразки породи.

Значення в інших словниках

1. відліплювати — відлі́плювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відліплювати — -юю, -юєш, недок., відліпити, -іплю, -іпиш; мн. відліплять; док., перех. Відокремлювати, відривати щось приліплене або прилипле; відклеювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відліплювати — ВІДЛІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЛІПИ́ТИ, іплю́, і́пиш; мн. відлі́плять; док. 1. що. Відокремлювати, відривати щось приліплене або прилипле; відклеювати.  Словник української мови у 20 томах
4. відліплювати — ВІДЛІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЛІПИ́ТИ, іплю́, і́пиш; мн. відлі́плять; док., перех. Відокремлювати, відривати щось приліплене або прилипле; відклеювати. Вона роздерла пазуху, одліпила скривавлену сорочку (Коцюб., І, 1955, 357).  Словник української мови в 11 томах
5. відліплювати — Відліплювати, -люю, -єш сов. в. відліпити, -плю, -пиш, гл. Отлѣпливать, отлѣпить.  Словник української мови Грінченка