відманювати
ВІДМА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДМАНИ́ТИ, аню́, а́ниш, док., кого, що і без прям. дод.
Манячи, заманюючи, відводити від кого-, чого-небудь.
Маркові, щоб добутися до гуртового казана, доводиться або пролазити попід руками, або хапати через голови. Змушений був і відманювати когось від казана (Ю. Мушкетик);
– То відманювати покупців чи приманювати? – спитала сусідка (Є. Гуцало);
Коли своїм коханням поступився заради грошей і багацьких нив, чи ти тоді од мене одступився, чи сам себе навіки одманив? (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)