відмовка
ВІДМО́ВКА, и, ж., розм.
Те саме, що відмо́ва 1.
Вона думала, що .. не буде ніякої одмовки (І. Нечуй-Левицький);
// Привід, посилання на що-небудь, щоб відмовитися виконати прохання, наказ.
Євгешка починав гірко каятись, що погодився на цю витівку. Але як же було не погодитись? Яку відмовку можна було знайти? (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)