відмовлений
ВІДМО́ВЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до відмо́вити 3.
Відмовлений батьком від термінових рішучих дій, він переніс зустріч на ранок (із журн.);
// відмо́влено, безос. пред.
Інопланетники пробували скуштувати земного меду, але їм у цьому рішуче було відмовлено, бо мед, мовляв, ще не визрів (О. Гончар);
Капелюха, видно, забув [Кузь] надіти, м'яв його в руках, і, може, саме це надавало йому вигляду прохача, якому було відмовлено (М. Руденко).
Словник української мови (СУМ-20)