відмовлення
ВІДМО́ВЛЕННЯ, я, с.
Дія за знач. відмо́вити 1, 4 і відмо́витися 1, 3.
Софія пригадала невелику кімнатку поблизу фронту, зустріч і розмову з Яковом, його образливе відмовлення (А. Шиян);
Під час шлюбного обряду наречена зверталася до батька й матері, низенько вклонялася, просячи їх погодитись на шлюб; коли ж наречена діставала відмовлення чи якусь образу, відповідала, що не зрушить з місця, допоки не звінчають її з нареченим (із журн.);
Відмовитися ще від години [побачення] було їй [Мотрі] тяжко, але й глибокої насолоди зазнала вона з цього відмовлення (В. Підмогильний).
Словник української мови (СУМ-20)