1. Словник української мови у 20 томах

відмовлення

ВІДМО́ВЛЕННЯ, я, с.

Дія за знач. відмо́вити 1, 4 і відмо́витися 1, 3.

Софія пригадала невелику кімнатку поблизу фронту, зустріч і розмову з Яковом, його образливе відмовлення (А. Шиян);

Під час шлюбного обряду наречена зверталася до батька й матері, низенько вклонялася, просячи їх погодитись на шлюб; коли ж наречена діставала відмовлення чи якусь образу, відповідала, що не зрушить з місця, допоки не звінчають її з нареченим (із журн.);

Відмовитися ще від години [побачення] було їй [Мотрі] тяжко, але й глибокої насолоди зазнала вона з цього відмовлення (В. Підмогильний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відмовлення — відмо́влення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. відмовлення — -я, с. Дія за знач. відмовити 1), 4) і відмовитися 1), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відмовлення — ВІДМО́ВА (негативна відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ і т. ін.), ВІДМО́ВЛЕННЯ, НЕЗГО́ДА, ВІДМО́ВКА розм., ВІДКА́З діал.; О́БЛИЗЕНЬ жарт. (під час залицяння, сватання). Словник синонімів української мови
  4. відмовлення — Відмо́влення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. відмовлення — ВІДМО́ВЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. відмо́вити 1, 4 і відмо́витися 1, 3. Софія пригадала невелику кімнатку поблизу фронту, зустріч і розмову з Яковом, його образливе відмовлення (Шиян, Гроза.. Словник української мови в 11 томах