відмовлений

ВІДМО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відмо́вити;

// відмо́влено, безос. присудк. сл.

Капелюха, видно, забув [Кузь] надіти, м’яв його в руках, і, може, саме це надавало йому вигляду прохача, якому було відмовлено (Руд., Остання шабля, 1959, 543).

Значення в інших словниках

1. відмовлений — відмо́влений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. відмовлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відмовити. || відмовлено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відмовлений — ВІДМО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відмо́вити 3. Відмовлений батьком від термінових рішучих дій, він переніс зустріч на ранок (із журн.); // відмо́влено, безос. пред.  Словник української мови у 20 томах