відмовлений
ВІДМО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відмо́вити;
// відмо́влено, безос. присудк. сл.
Капелюха, видно, забув [Кузь] надіти, м’яв його в руках, і, може, саме це надавало йому вигляду прохача, якому було відмовлено (Руд., Остання шабля, 1959, 543).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відмовлений — відмо́влений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- відмовлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відмовити. || відмовлено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відмовлений — ВІДМО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відмо́вити 3. Відмовлений батьком від термінових рішучих дій, він переніс зустріч на ранок (із журн.); // відмо́влено, безос. пред. Словник української мови у 20 томах