1. Словник української мови в 11 томах

відмовка

ВІДМО́ВКА, и, ж., розм. Те саме, що відмо́ва 1.

Вона думала, що.. не буде ніякої одмовки (Н.-Лев., III, 1956, 334);

// Посилання на якусь обставину або вигадану причину, щоб відмовитися виконати прохання, наказ.

Євгешка починав гірко каятись, що погодився на цю витівку. Але як же було не погодитись? Яку відмовку можна було знайти? (Донч., VI, 1957, 69).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відмовка — відмо́вка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. відмовка — -и, ж., розм. Те саме, що відмова 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відмовка — ВІДМО́ВКА, и, ж., розм. Те саме, що відмо́ва 1. Вона думала, що .. не буде ніякої одмовки (І. Нечуй-Левицький); // Привід, посилання на що-небудь, щоб відмовитися виконати прохання, наказ. Євгешка починав гірко каятись, що погодився на цю витівку. Словник української мови у 20 томах
  4. відмовка — ВІДМО́ВА (негативна відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ і т. ін.), ВІДМО́ВЛЕННЯ, НЕЗГО́ДА, ВІДМО́ВКА розм., ВІДКА́З діал.; О́БЛИЗЕНЬ жарт. (під час залицяння, сватання). Словник синонімів української мови
  5. відмовка — Відмовка, -ки ж. Отговорка. Віддати без жадної відмовки. Словник української мови Грінченка