відмовка

Значення в інших словниках

1. відмовка — відмо́вка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
2. відмовка — -и, ж., розм. Те саме, що відмова 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відмовка — ВІДМО́ВКА, и, ж., розм. Те саме, що відмо́ва 1. Вона думала, що .. не буде ніякої одмовки (І. Нечуй-Левицький); // Привід, посилання на що-небудь, щоб відмовитися виконати прохання, наказ. Євгешка починав гірко каятись, що погодився на цю витівку. Словник української мови у 20 томах
4. відмовка — ВІДМО́ВА (негативна відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ і т. ін.), ВІДМО́ВЛЕННЯ, НЕЗГО́ДА, ВІДМО́ВКА розм., ВІДКА́З діал.; О́БЛИЗЕНЬ жарт. (під час залицяння, сватання). Словник синонімів української мови
5. відмовка — ВІДМО́ВКА, и, ж., розм. Те саме, що відмо́ва 1. Вона думала, що.. не буде ніякої одмовки (Н.-Лев., III, 1956, 334); // Посилання на якусь обставину або вигадану причину, щоб відмовитися виконати прохання, наказ. Словник української мови в 11 томах