відмолочувати
ВІДМОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДМОЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док.
1. заст. Молотячи, відробляти комусь за що-небудь.
Упрохає [Клим] писаря та старшину, поставить могорич або одмолотить днів зо три – і Петрика приймуть до волості (С. Васильченко).
2. тільки док. Промолотити протягом певного часу; закінчити молотити.
Відмолотили ми вже своє. Хай тепер молодші молотять (О. Донченко);
Машина відмолотила і на хуторі стало тихо (У. Самчук).
3. тільки док., кого, перен., розм. Побити кого-небудь.
Перший раз його одмолотили на порозі хати, коли він сказав собакам-поліцаям, щоб не дуже пнулися (Ю. Яновський);
Відмолотив Михайло Ілька, як гороховий сніп, зо всіх боків (П. Козланюк);
– Йди вже, пане, прошу тебе, бо покличу свою жінку. А вона вміє кішці хвоста зав'язати. Так тебе відмолотить, що не второпаєш, де твій пан полковник! (В. Чемерис).
Словник української мови (СУМ-20)