відмолочувати
ВІДМОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДМОЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док.
1. неперех., заст. Молотячи, відробляти комусь за що-небудь.
Упрохає [Клим] писаря та старшину, поставить могорич або одмолотить днів зо три — і Петрика приймуть до волості (Вас., І, 1959, 96).
2. тільки док., неперех. Промолотити протягом певного часу; закінчити молотити.
Відмолотили ми вже своє. Хай тепер молодші молотять (Донч., І, 1956, 83).
3. тільки док., перех., перен., розм. Дуже побити кого-небудь.
Відмолотив Михайло Ілька, як гороховий сніп, зо всіх боків (Козл., Ю. Крук, 1950, 144);
Перший раз його одмолотили на порозі хати, коли він сказав собакам-поліцаям, щоб не дуже пнулися (Ю. Янов., Мир, 1956, 174).
Словник української мови (СУМ-11)