відмотувати

ВІДМО́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДМОТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

1. Мотаючи, відділяти частину від цілого.

У нашій плівковій технології ми повинні відмотати плівку на кілька метрів назад, підклеїти, з'єднати (з газ.);

// Мотаючи, вивільняти щось.

Та й таки не спирався, бо не було куда [куди], лише відмотав воловід від ясел та й заліз у кошницю (В. Стефаник).

2. розм. Відпрацьовувати певний час.

– Я, може, по своїй совісті тут. Добу відмотав на тракторі, а все-таки притьопав, бо тяму маю (В. Логвиненко);

// перен., жарг. Відбувати термін засудження в місцях ув'язнення.

Відмотувати строк за скоєне злочинцеві випало на уранових рудниках (з газ.).

Значення в інших словниках

1. відмотувати — відмо́тувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відмотувати — -ую, -уєш, недок., відмотати, -аю, -аєш, док., перех. Мотаючи, відділяти частину від цілого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відмотувати — ВІДМО́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДМОТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Мотаючи, відділяти частину від цілого.  Словник української мови в 11 томах
4. відмотувати — Відмотувати, -тую, -єш сов. в. відмотати, -таю, -єш, гл. Отматывать, отмотать.  Словник української мови Грінченка