відмучувати
ВІДМУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДМУТИ́ТИ, учу́, у́тиш, док., що, спец.
Відокремлювати одні складові частини суміші від інших шляхом відстоювання у воді.
Для мікроскопічного аналізу зразків глибоководного ґрунту мулкі дрібнодисперсні фракції відмучували профільтрованою стерильною морською водою (з наук. літ.);
Щоб виготовити якісний лощений посуд, керамічну масу треба добре відмутити (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)