відмірювати
ВІДМІ́РЮВАТИ, юю, юєш, ВІДМІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДМІ́РЯТИ, яю, яєш, рідко ВІДМІ́РИТИ, рю, риш, док., що.
1. Міряючи, відмічати, відділяти що-небудь.
Тихович, мов полковник той, визначує місце бойовища, відмірюючи ланцюгом стосаженевий [стосаженний] квадрат (М. Коцюбинський);
Чоловік у столярському фартусі дерев'яним сажнем відміряв ділянки (А. Шиян);
// Міряючи, виділяти певну кількість чого-небудь.
Ястшембський одміряв аршином їм обом червоної матерії на спідниці (І. Нечуй-Левицький);
* Образно. Гули степи. Воли жували літо. Печаті ратиць відміряли дні (Л. Костенко).
2. тільки док., перен. Пройти значну відстань.
Не один десяток кілометрів треба відміряти в степу, щоб не відстати од мисливців (О. Донченко);
Уже й півдороги поволі Одмірили вдвох чобітьми (П. Дорошко).
Словник української мови (СУМ-20)