відм'якати

ВІДМ'ЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДМ'Я́КНУТИ, ну, неш, мин. ч. відм'я́к, ла, ло і відм'я́кнув, нула, ло; док.

1. Ставати м'яким, м'якшим; розм'якати (у 1 знач.).

Під дією спеціальних кремів руки відм'якають, стають гладенькими (із журн.).

2. перен. Ставати добрішим, лагіднішати.

А от минув час, і його душа відм'якла, і вже йому й справді було шкода отих матерів і батьків (Ю. Мушкетик);

Хлопець підійшов до батька зовсім близько, .. його обличчя відм'якло, стало гарним (П. Загребельний).

Словник української мови (СУМ-20)