віднаходити
ВІДНАХО́ДИТИ, джу, диш, недок., ВІДНАЙТИ́, айду́, а́йдеш; мин. ч. віднайшо́в, йшла́, ло́; док.
1. кого, що. Здійснюючи пошуки, знаходити, виявляти щось раніше втрачене або сховане, приховане, когось не помітного на перший погляд і т. ін.; відшукувати.
З прокляттям на устах вони перебирали крадені речі, віднаходячи свою власність (І. Франко);
В смутному Києві, веселім Відні – Він однаходив звуки відповідні (М. Зеров);
І так вона [арфа] лежала довго, довго, аж поки я .. віднайшов святий забуток сей співців преславних (Леся Українка);
Я давній лист в планшеті віднайшов. Папір пожовк, рядки вже напівстерті (Л. Дмитерко);
Гано спробував однайти серед них [дівчат] Брунгільду, та всі вони були вбрані в однакове й мерехтіли в очах (І. Білик);
Треба було за будь-яку ціну віднайти Дарцю (Л. Дереш).
2. що, перен. Помічати, вбачати що-небудь у комусь, чомусь (перев. певні риси, якості).
Думаючи про Милю, я насамперед думав про його недосконалості, вади, віднаходив їх безліч і радів: за ким я шкодую, з ким водив дружбу! (Ю. Мушкетик);
У всьому вмів Євгеній віднайти добру сторону (І. Франко);
Сучасна поезія ставить своєю метою дати історичну оцінку подій, віднайти основне у складному плетиві аналогій та суперечностей дійсності (з газ.).
◇ Ви́вести (знайти́, віднайти́) кінці́ (рідше кіне́ць) див. виво́дити¹;
(1) Віднайти́ себе́ – правильно визначити, виявити свої здібності, уподобання, своє покликання.
Піди між люди, моє гарне, ніжне дитя, помір твої сили й розумові здатності на других – і ти віднайдеш себе (О. Кобилянська);
Одразу наново віднайшов [Гнат] себе. Захотілося знов піднятись знизу, випростати спину, сміливо глянути вперед (У. Самчук);
У дівчини рано виявилися здібності до музики, живопису, балету. Але вона обрала спорт. І віднайшла себе (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)