віднаходити

ВІДНАХО́ДИТИ, джу, диш, недок., ВІДНАЙТИ́, айду́, а́йдеш; мин. ч. віднайшо́в, йшла́, ло́; док.

1. кого, що. Здійснюючи пошуки, знаходити, виявляти щось раніше втрачене або сховане, приховане, когось не помітного на перший погляд і т. ін.; відшукувати.

З прокляттям на устах вони перебирали крадені речі, віднаходячи свою власність (І. Франко);

В смутному Києві, веселім Відні – Він однаходив звуки відповідні (М. Зеров);

І так вона [арфа] лежала довго, довго, аж поки я .. віднайшов святий забуток сей співців преславних (Леся Українка);

Я давній лист в планшеті віднайшов. Папір пожовк, рядки вже напівстерті (Л. Дмитерко);

Гано спробував однайти серед них [дівчат] Брунгільду, та всі вони були вбрані в однакове й мерехтіли в очах (І. Білик);

Треба було за будь-яку ціну віднайти Дарцю (Л. Дереш).

2. що, перен. Помічати, вбачати що-небудь у комусь, чомусь (перев. певні риси, якості).

Думаючи про Милю, я насамперед думав про його недосконалості, вади, віднаходив їх безліч і радів: за ким я шкодую, з ким водив дружбу! (Ю. Мушкетик);

У всьому вмів Євгеній віднайти добру сторону (І. Франко);

Сучасна поезія ставить своєю метою дати історичну оцінку подій, віднайти основне у складному плетиві аналогій та суперечностей дійсності (з газ.).

◇ Ви́вести (знайти́, віднайти́) кінці́ (рідше кіне́ць) див. виво́дити¹;

(1) Віднайти́ себе́ – правильно визначити, виявити свої здібності, уподобання, своє покликання.

Піди між люди, моє гарне, ніжне дитя, помір твої сили й розумові здатності на других – і ти віднайдеш себе (О. Кобилянська);

Одразу наново віднайшов [Гнат] себе. Захотілося знов піднятись знизу, випростати спину, сміливо глянути вперед (У. Самчук);

У дівчини рано виявилися здібності до музики, живопису, балету. Але вона обрала спорт. І віднайшла себе (з газ.).