відношення
ВІДНО́ШЕННЯ, я, с.
1. Причетність, стосунок до кого-, чого-небудь; зв'язок із кимсь, чимсь.
Вона промовчала про те, що їй геолог приніс власного вірша до стінгазети, який вона змушена була забракувати, бо він не мав відношення до теми екскурсії (Ю. Яновський);
Дівчинка вже хотіла розповісти про шар [кулю] хлопчикові, хоча вона не знала, чи це має якесь відношення до Дея (О. Іваненко).
2. Взаємозв'язок між предметами, явищами.
– Жодне земне створіння не витримало б отакої кількості заліза в організмі – у процентному відношенні до своєї ваги – жодне! (Є. Доломан);
У дисертації проаналізовано склад і структуру окремих підгруп лексики народної медицини, розглянуто їх системні відношення (з наук. літ.);
Відношення мислення до буття.
3. заст. Ставлення (у 1 знач.).
Мої відношення до товариства .. не сприяють сьому (Панас Мирний);
Часами у мене з'являється якесь дуже скептичне і суворе відношення до сеї драми (Леся Українка).
4. рідко. Діловий лист, що надсилається до установи або офіційній особі.
– Може, тобі якесь відношення написати? – співчутливо спитав Сагайдак (В. Кучер).
5. мат. Частка, яка одержується від ділення одного числа на інше, а також запис цієї дії.
Відношення двох сум, якщо його можна представити у вигляді відношення двох сум добутку певних величин, звичайно називається індексом без будь-яких застережень (з наук. літ.);
Знаходження межі відношення двох нескінченно малих або двох нескінченно великих величин називають розкриттям невизначеності їх відношення (з навч. літ.);
Коефіцієнти і відсотки – найбільш зручна і легкозрозуміла форма вираження відносних величин, тобто відношення чисел, при яких базисне число приймають за одиницю або за 100 (з навч. літ.).
6. мат. Певна підмножина декартового добутку множин.
Якщо відношення є рефлексивним, симетричним і транзитивним, то воно називається відношенням еквівалентності (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)