відозва
ВІДО́ЗВА, и, ж.
Звернення, заклик.
Учора я бачився з Ганною Тимофіївною і балакав з нею про відозву в справі заснування фонду І. К. Карпенка-Карого (Панас Мирний);
А нині читаю відозву нашої Центральної Ради... місяць минув, а яка одміна! (М. Куліш);
На солдатів сипались паперовим дощем відозви, газети різних напрямків (Б. Антоненко-Давидович);
* Образно. Це не лише жертви. Це невгасимі гарячі відозви, написані нашою кров'ю (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)