відозва
ВІДО́ЗВА, и, ж.
Звернення, заклик.
Учора я бачився з Ганною Тимофіївною і балакав з нею про відозву в справі заснування фонду І. К. Карпенка-Карого (Панас Мирний);
А нині читаю відозву нашої Центральної Ради... місяць минув, а яка одміна! (М. Куліш);
На солдатів сипались паперовим дощем відозви, газети різних напрямків (Б. Антоненко-Давидович);
* Образно. Це не лише жертви. Це невгасимі гарячі відозви, написані нашою кров'ю (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відозва — відо́зва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- відозва — Звернення, заклик, проклямація, апеляція, послання, ур. посланіє. Словник синонімів Караванського
- відозва — -и, ж. Звернення, заклик уряду, організації або окремої особи до широких мас населення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відозва — ЗА́КЛИК (висловлена у формі звертання ідея, політична вимога, завдання), ВІДО́ЗВА, ГА́СЛО, ЛО́ЗУНГ, ПО́КЛИК, КЛИЧ уроч., ПО́КРИК рідко. Козаки почали вже занепадати духом. Та ось до них у табір прийшла незнайома жінка — козачка. Словник синонімів української мови
- відозва — Відо́зва, -ви; -до́зви, відо́зв і відо́зов Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відозва — ВІДО́ЗВА, и, ж. Звернення, заклик уряду, організації або окремої особи до широких мас населення. Учора я бачився з Ганною Тимофіївкою і балакав з нею про відозву в справі заснування фонду І. Словник української мови в 11 томах