відозва
ЗА́КЛИК (висловлена у формі звертання ідея, політична вимога, завдання), ВІДО́ЗВА, ГА́СЛО, ЛО́ЗУНГ, ПО́КЛИК, КЛИЧ уроч., ПО́КРИК рідко. Козаки почали вже занепадати духом. Та ось до них у табір прийшла незнайома жінка — козачка. — Вона виступила із закликом продовжувати боротьбу з поневолювачами краю (збірник "Легенди"); Поряд з публіцистичними статтями Олександр Петрович (Довженко) пише відозви для засилання у фашистську армію (з підручника); Боліло йому серце, що навіть поміж своїх, у зовсім вузькій організації, топчуть високі лозунги братерства і рівності (Ірина Вільде); Нехай почує древнє плем'є (плем'я) Знов поклик до боїв нових (П. Куліш); Він носив тепер у собі голос, що був молитвою і бойовим кличем (В. Підмогильний); Розуму! праці! — тільки й чутно.. Хто зразу не перелякався того покрику та брався за діло, того захоплювало життя на свої бистрі хвилі (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- відозва — відо́зва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- відозва — Звернення, заклик, проклямація, апеляція, послання, ур. посланіє. Словник синонімів Караванського
- відозва — -и, ж. Звернення, заклик уряду, організації або окремої особи до широких мас населення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відозва — ВІДО́ЗВА, и, ж. Звернення, заклик. Учора я бачився з Ганною Тимофіївною і балакав з нею про відозву в справі заснування фонду І. К. Карпенка-Карого (Панас Мирний); А нині читаю відозву нашої Центральної Ради... місяць минув, а яка одміна! (М. Словник української мови у 20 томах
- відозва — Відо́зва, -ви; -до́зви, відо́зв і відо́зов Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відозва — ВІДО́ЗВА, и, ж. Звернення, заклик уряду, організації або окремої особи до широких мас населення. Учора я бачився з Ганною Тимофіївкою і балакав з нею про відозву в справі заснування фонду І. Словник української мови в 11 томах