відокремлено
ВІДОКРЕ́МЛЕНО.
Присл. до відокре́млений 2.
В другому дворі жила Любов Федорівна, відокремлено, як покутниця (Б. Лепкий);
Біля нас довкруги люди, але ми у своєму переділі почуваємось зовсім відокремлено і внутрішньо зайняті самі собою (У. Самчук);
Питання впливу на рослинний і тваринний світ, а також на об'єкти заповідного фонду раціональніше було б розглядати відокремлено (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)