відокремленість
ВІДОКРЕ́МЛЕНІСТЬ, ності, ж.
Властивість і стан за знач. відокре́млений 2.
Почуття зайвості, самотності і відокремленості від молодих та дужих ударило в серце глибоким болем (З. Тулуб);
Гордий дух її призвичаївся до відокремленості й цілковитої відірваності від щоденного життя (П. Загребельний);
Примітивна політична організація, надто великі відстані, значна відокремленість стояли на перешкоді встановленню якогось об'єднаного політичного цілого (з наук. літ.);
Відокремленість інтер'єрів забезпечувалася переважно за допомогою завіс (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)