1. Словник української мови у 20 томах

відокремленість

ВІДОКРЕ́МЛЕНІСТЬ, ності, ж.

Властивість і стан за знач. відокре́млений 2.

Почуття зайвості, самотності і відокремленості від молодих та дужих ударило в серце глибоким болем (З. Тулуб);

Гордий дух її призвичаївся до відокремленості й цілковитої відірваності від щоденного життя (П. Загребельний);

Примітивна політична організація, надто великі відстані, значна відокремленість стояли на перешкоді встановленню якогось об'єднаного політичного цілого (з наук. літ.);

Відокремленість інтер'єрів забезпечувалася переважно за допомогою завіс (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відокремленість — відокре́мленість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. відокремленість — -ності, ж. Властивість і стан за знач. відокремлений 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відокремленість — ВІДОКРЕ́МЛЕНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. відокре́млений 2. І почуття зайвості, самотності і відокремленості від молодих та дужих ударило в серце глибоким болем (Тулуб, Людолови, І, 1957, 196)... Словник української мови в 11 томах