1. Словник української мови в 11 томах

відокремленість

ВІДОКРЕ́МЛЕНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. відокре́млений 2.

І почуття зайвості, самотності і відокремленості від молодих та дужих ударило в серце глибоким болем (Тулуб, Людолови, І, 1957, 196);

Дальший розвиток цих зв’язків [між окремими містами й областями] вимагав ліквідації політичної відокремленості російських земель (Іст. СРСР, І, 8, 1957, 100).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відокремленість — відокре́мленість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. відокремленість — -ності, ж. Властивість і стан за знач. відокремлений 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відокремленість — ВІДОКРЕ́МЛЕНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. відокре́млений 2. Почуття зайвості, самотності і відокремленості від молодих та дужих ударило в серце глибоким болем (З. Словник української мови у 20 томах