відокремленість

ВІДОКРЕ́МЛЕНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. відокре́млений 2.

І почуття зайвості, самотності і відокремленості від молодих та дужих ударило в серце глибоким болем (Тулуб, Людолови, І, 1957, 196);

Дальший розвиток цих зв’язків [між окремими містами й областями] вимагав ліквідації політичної відокремленості російських земель (Іст. СРСР, І, 8, 1957, 100).

Значення в інших словниках

1. відокремленість — відокре́мленість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. відокремленість — -ності, ж. Властивість і стан за знач. відокремлений 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відокремленість — ВІДОКРЕ́МЛЕНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. відокре́млений 2. Почуття зайвості, самотності і відокремленості від молодих та дужих ударило в серце глибоким болем (З.  Словник української мови у 20 томах