відпалати

ВІДПАЛА́ТИ, а́є, док.

Закінчити, перестати палати.

І ніхто не знав на галері, що десь там, на півдні, вже відпалав Трапезонт, що горить Синоп, що тисячі бранців пливуть на відбитих у турків галерах – таких, як оця, – додому, на волю (С. Тельнюк);

Південнi ночi майже без вечорiв, тiльки захiд одпалав – уже темнiє раптово, небо вже – тьма космосу з крупинками зiрок де-не-де (О. Гончар);

* Образно. А світ весь витих, витух, відпалав, не вгамувавши вікової спраги (В. Стус).