відпар
ВІ́ДПАР, у, ч.
Негуста пара; випари.
Сонечко підхопилось та так привітливо поглядає на сполосканий город; з землі відпар іде (А. Свидницький);
Так він сидів довго, .. нюхаючи бражковий відпар снігу і землі (Григорій Тютюнник);
Ранньою весною земля у них пахне тільки відпаром і березовим соком, що йде від лісів (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)