відпасатися
ВІДПАСА́ТИСЯ, а́ється, рідко ВІДПА́СУВАТИСЯ, ується, недок., ВІДПА́СТИСЯ, се́ться, док.
1. Те саме, що випаса́тися 1.
– Я позичу тобі свого коня, а цей хай у мене відпасеться (Б. Лепкий).
2. перен., фам. Поправлятися, гладшати (про людину).
Відпасалася [голота] на м'ясному борщі та солдатських хлібах (Ірина Вільде);
Писар, Григорій Павлович Копаниця, був таких літ, як і Роман, але вже добре відпасся на волосному хлібі, і його заялозений [заяложений] піджачок був вузький на гладкі плечі (Б. Грінченко);
Ну, а харчі в нього добрі, одпасуться трохи хлопці (Г. Косинка).
Словник української мови (СУМ-20)